А понад світом українська вишивка цвіте!

 Хай щастить вам, люди добрі!

Хай пісня летить за обрій,

Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

 

Реалії сучасної Української Армії під час зустрічі учнів гуртожитку з випускником ВПУ №25 Колотом Анатолієм

...Благаю Боже збережи

Життя всім тим, хто там на Сході

В полоні лютої війни,

Їм би ще жити, їм би жити,

Їм би не бачити війни,
Та їх війна ця зачепила,
Країно моя молода
Тримайся рідна, є ще сили,
В тобі вирує ще життя,
За тебе Богу помолюся,
За кожного хто зараз там
Відстоює свою країну,
За тих, хто заплатив життям…
Я сподіваюсь дуже скоро
Все буде добре, все мине,
Молюсь за тебе Україно,
За мир і за життя твоє!

Автор: Марія Скочиліс

    

ПРОБЛЕМИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

Політична ситуація в Україні має суперечливий перехідний характер. Загострення політичної ситуації наприкінці 2013 та на початку 2014 року стало не прогнозованим наслідком руйнації державності, недостатності балансу реформаційних напрямів, невідповідності старих законів і слабкої пропрацьованості нової юридичної бази. Кризові явища, притаманні майже всім сферам внутрішнього життя країни та зовнішніх відносин, виразно демонструють відсутність довгострокової стратегії та стратегічного менеджменту в діяльності влади. Неефективність діяльності державної влади призвели до втрати довіри громадян до політиків та органів влади. Політична і економічна невизначеність створили умови нестабільності, які загрожують цілісності держави та породжують нові виклики національної безпеки, насамперед, в інформаційній, енергетичній, оборонній сферах. Геополітичні впливи в умовах неефективності гарантій безпеки обумовлюють уразливість України, послаблюють її роль на міжнародній арені та виштовхують на периферію світової політики. Сучасні реалії свідчать про необхідність перегляду внутрішніх і зовнішніх функцій держави, налагодження діалогу між громадянами і владою, визначення ролі політичних та соціально – економічних змін в суспільстві, а отже переосмислення змісту патріотичного виховання в сучасних умовах, як невід’ємної частини цих соціальних процесів.

Патріотизм сьогодні є нагальною потребою української держави, оскільки його високий рівень здатний забезпечити соціально - політичну стабільність та гідне місце країни в цивілізованому світі. Утвердження української державності та громадянського суспільства потребує удосконалення підходів і впровадження дієвих механізмів реформ, формування сприятливих умов для реалізації нагальних завдань політики національної безпеки. Відчуття захищеності стимулює підвищення загального рівня патріотизму, формує відповідний психологічний настрой, який в свою чергу сприяє прогресу і в середині держави, і зростанню її ролі на міжнародній арені.

Поняття «патріотизм» немає спільного розуміння його дефініції, хоча в окремих складових структури цього явища думки вчених значною мірою збігаються. Слово «патріот» (patriotes) у перекладі з грецької мови означає «земляк, співвітчизник». У педагогічному словнику за редакцією М. Ярмаченко поняття «патріотизм» визначається як «суспільний і моральний принцип, що характеризує ставлення людей до своєї країни, яке виявляється в певних діях і складному комплексі суспільних почуттів, що звичайно називається любов’ю до батьківщини».

Проблема патріотичного виховання сучасною молоді є дуже актуальною для формування цілісних особистостей та громадян. Патріотичне виховання допомогає молоді самореалізуватися у суспільстві та надає можливість прагнути кращого майбутнього для кожної людини та суспільства в цілому. Цю проблему вивчали такі видатні вчені, як А.Н. Вирщіков, М.Б. Кусмарцев, Г.К. Селевко, І.А. Ільїн , К.Д. Ушинський, та ін. Актуальність сучасного патріотичного виховання та його головна проблема – відсутність сформованої патріотичної ідеї серед молоді. Головної метою є формування патріотичної ідеї у молоді, повернення духовних цінностей. Останнім часом ми можемо спостерігати, як різко підвищився рівень злочинності у молодіжному середовищі. На жаль, за останні 10 років ми втратили можливість правильно націлити і виховати патріотичний дух молоді, тим самим не сформувавши у ній відповідальних громадян нашої країни.

Наразі більшого мірою нав'язуються пріоритети земних інтересів над моральними і релігійними цінностями, а також патріотичними почуттями. Традиційні основи виховання і освіти підміняються більш сучасними західними: християнські цінності – загальнолюдськими цінностями гуманізму; педагогіка поваги до старших і спільної праці – розвитком творчої егоїстичної особистості; цнотливість, помірність, самообмеження – вседозволеністю і задоволенням своїх потреб; любові. Звідси одним з гострих питань є питання патріотичного виховання сучасної молоді. Бути патріотом – природна потреба людей, задоволення якої виступає як умова їхнього матеріального і духовного розвитку, утвердження гуманістичного способу життя, усвідомлення своєї історичної культурної, національної і духовної приналежності до Батьківщини і розуміння демократичних перспектив її розвитку в сучасному світі. Розуміння патріотизму має глибоку теоретичну традицію, що йде корінням в глибину століть. Вже у Платона є міркування про те, що батьківщина дорожче батька і матері. І.А. Ільїн писав: «Люди інстинктивно, природньо і непомітно звикають до навколишнього середовища, до природи, до сусідів і культури своєї країни, до побуту свого народу. Але саме тому духовна сутність патріотизму залишається майже завжди за порогом їхньої свідомості. Тоді любов до батьківщини живе в душах у вигляді нерозумної, невизначеної схильності, яка то зовсім завмирає і втрачає свою силу, поки немає належного подразника (в мирні часи, в епохи спокійного побуту), то спалахує сліпою пристрастю, пожежею переляканого і жорстокого інстинкту, здатного заглушити в душі і голос совісті, і почуття міри і справедливості, і навіть вимоги елементарного сенсу». У тлумачному словнику В.І. Даля слово «патріот» означає «любитель батьківщини, ревнитель про благо її, отчізнолюб, отечественнік або отчізнік». Патріотизм як якість особистості проявляється в любові і повазі до своєї Вітчизни, співвітчизників, відданості, готовності служити своїй Батьківщині. У педагогічному енциклопедичному словнику дається таке визначення патріотизму: «... любов до батьківщини, до рідної землі, до свого культурного у середовища. З цими природними підставами патріотизму як природного почуття поєднується його моральне значення як обов'язка й чесноти. Ясна свідомість своїх обов'язків стосовно батьківщини і правильне їхне виконання утворюють чесноти патріотизму, які здавна мали і релігійне значення ...».

Патріотизм – це духовне явище, яке має велику стійкість, довго зберігається в народі при його знищенні, а в 3-4 поколінні вмирає. Істинний духовний в своїй основі патріотизм передбачає безкорисливе, самовіддане служіння Батьківщині. Він був і залишається моральним і політичним принципом, соціальним почуттям, зміст якого виражається в любові до своєї Вітчизни, гордості за її минуле і сьогодення, прагнення і готовності її захищати. Патріотизм – одне з найбільш глибоких почуттів, закріплених віками боротьби за свободу і незалежність батьківщини. Патріотизм є елементом як суспільної, так і індивідуальної свідомості. На рівні суспільної свідомості під патріотизмом мається на увазі національна і державна ідея єдності і неповторності цього народу, яка формується на основі традицій, стереотипів, історії і культури кожної конкретної нації. На рівні індивідуальної свідомості патріотизм переживається як любов до Батьківщини, гордість за свою країну, прагнення пізнати, зрозуміти й поліпшити її. Таким чином, патріотизм є однією із складових елементів структури суспільної свідомості, в якій відображено ставлення особистості до Батьківщини, до народу. Істинний патріотизм, по суті гуманістичний, включає в себе повагу до інших народів і країн, до їхніх національних звичаїв і традицій і нерозривно пов'язаний з культурою міжнаціональних відносин.В цьому сенсі патріотизм і культура міжнаціональних відносин найтіснішим чином пов'язані між собою, виступають в органічній єдності і визначаються в педагогіці як така моральна якість, яка включає в себе потребу віддано служити своїй батьківщині, прояв до неї любові і вірності, усвідомлення і переживання їївеличі і слави, свого духовного зв'язку з нею, прагнення берегти її честь і гідність, практичними справами зміцнювати могутність і незалежність. Таким чином, патріотизм включає в себе: почуття прихильності до тих місць, де людина народилася і виросла; шанобливе ставлення до мови свого народу; турботу про інтереси великої і малої Батьківщини; усвідомлення обов'язку перед Батьківщиною, відстоювання її честі та гідності, свободи і незалежності; прояв громадянських почуттів і збереження вірності Батьківщині; гордість за соціальні, економічні, політичні, спортивні та культурні досягнення своєї країни; гордість за свою Вітчизну, за символи держави, за свій народ; шанобливе ставлення до історичного минулого Батьківщини, свого народу, його звичаїв і традицій ; відповідальність за долю Батьківщини і свого народу, їхнє майбутнє, виражене у прагненні присвячувати свою працю, здібності зміцненню могутності і розквіту Батьківщини; гуманізм, милосердя, загальнолюдські цінності, тобто істинний патріотизм передбачає формування і його тривалий розвиток цілого комплексу позитивних якостей. Основою цього розвитку є духовно-моральний та соціокультурний компоненти. Патріотизм виступає в єдності духовності, громадянськості та соціальної активності особистості, яка усвідомлює свою нероздільність, нерозривність з Вітчизною.

Принципи патріотизму – одна з форм вираження духовно- моральних та ідейних вимог, в найбільш загальному вигляді розкриває зміст служіння Батьківщині, існуючого в сучасному суспільстві. Вони висловлюють основоположні вимоги, що стосуються суті служіння Батьківщині, забезпечення єдності інтересів людини, колективу, характеру взаємин між людьми в суспільстві, державі, визначають загальний напрям діяльності людини і лежать в основі приватних, конкретних норм поведінки.Щодо цього вони є критеріями моральності, культури, патріотизму і громадянськості. Принципи патріотизму мають загальне значення, охоплюють всіх людей, закріплюють основи культури їхніх взаємовідносин, створювані у тривалому процесі історичного розвитку кожного конкретного суспільства.До основних принципів відносять національно-ідеологічні, суспільно-державні, соціально-педагогічні.

Патріотичне виховання – формування духовно-моральних, громадянських і світоглядних якостей особистості, які проявляються в любові до Батьківщини, до свого дому, в прагненні й умінні берегти і примножувати традиції, цінності свого народу, своєї національної культури, своєї землі.Загальна мета патріотичного виховання, на думку Г.К. Селевко, – виховувати у підростаючого покоління любов до Батьківщини, гордість за свою Вітчизну, готовність сприяти її процвітанню і захищати у разі потреби. Патріотизм проявляється в дитячому віці, розвивається і збагачується в соціальній, особливо духовно-моральній сфері життя .Вищий рівень розвитку почуття патріотизму нерозривно пов'язаний з активною соціальною діяльністю, діями і вчинками, здійснюваними на благо Вітчизни і на основі демократичних принципів розвитку громадянського суспільства. Слід зазначити, що патріотизм виступає в єдності духовності, громадянськості та соціальної активності особистості, яка усвідомлює свою єдність з Вітчизною. Він формується під впливом багатьох факторів: в процесі навчання і соціалізації підростаючого покоління, однак головну роль при цьому відіграє виховання.Адже воно завжди робило вирішальний вплив на становлення особистості і, відповідно, на благополуччя цілого суспільства.При цьому слід враховувати, що головним творцем виховної системи є сам народ.

Отже, підбиваючи підсумки, хотілося б відзначити, що у вирішенні проблем громадянсько-патріотичного виховання сучасного покоління повинна в першу чергу брати участь сама молодь, усвідомлюючи всю важливість своєї участі в житті Батьківщини, любити, знати і поважати її культуру, традиції та історію.Однак спрямувати дії молоді у потрібне русло має як держава, так сім'я, школа і ВУЗ. І їх основне завдання полягає у взаємодії з метою формування національної самосвідомості, громадянськості й патріотизму у сучасної молоді.

Зустріч учнів гуртожитку ВПУ №25 з заступником прокурора міста, молодшим радником юстиції Павлом Олександровичем Маслюком

                    

З метою формування правової свідомості на основі правових знань, уявлень,переконань, що склалися у нашому суспільстві, почуттів, що регулюють поведінку:почуття законності обраної мети, правомірні шляхи їх реалізації, справедливості, активної протидії порушникам законів і підвищення  правової  культури всіх учнів; формування здорового способу життя, попередження асоціальних проявів серед учнів, профілактика зберігання та вживання наркогенних речовин в рамках проекту «Клуби за інтересами» у клубі цікавих зустрічей «Довіра» відбулася зустріч з заступником прокурора міста, молодшим радником юстиції Павлом Олександровичем Маслюком.

      Завдяки змістовній та цікавій бесіді, яка проходила у невимушеній обстановці учні отримали корисні поради, ознайомились із статистикою правопорушень та злочинів у м. Хмельницькому. Чимало виникало запитань пов’язаних з притягненням до кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Всі розходилися під незабутнім враженням. А ще кожен подумав: «Варто задуматись над своїми діями та вчинками у молодому віці, щоб потім можна було гідно іти тим шляхом, який ти собі обереш».

Орієнтовне положення про організацію виховної роботи в професійно-технічних навчальних закладах Міністерства освіти і науки України

 ЗАТВЕРДЖЕНО
                                      наказом Міносвіти
                                      і науки України
                                      16.04.2002 N 257

                      

 1. Загальні положення

     1.1. Це Орієнтовне положення регламентує організацію виховної
роботи та  визначає  систему  планування,  організації,  обліку  і
контролю   виховної   роботи   в  професійно-технічних  навчальних
закладах Міністерства освіти та науки України (далі - ПТНЗ).

     1.2. Виховна  робота  в   ПТНЗ   спрямована   на   формування
особистості,   яка  усвідомлює  свою  належність  до  Українського
народу,  зберігає  і  продовжує   українські   культурно-історичні
традиції, шанобливо ставиться до рідних святинь, української мови,
історії,  а також до культури народів інших  національностей,  які
проживають    в    Україні,   виявляє   культуру   міжетнічних   і
міжособистісних стосунків.

     1.3. Виховна  діяльність   в   ПТНЗ   утверджує   особистісно
орієнтовані  методики виховання,  є наскрізною,  входить до планів
роботи всіх підрозділів навчального закладу.

     1.4. У своїй роботі  професійно-технічний  навчальний  заклад
керується Конституцією  України ( 254к/96-ВР ),  Законами  України
"Про  освіту" (  1060-12  ),   "Про   професійно-технічну  освіту"
(  103/98-ВР ),  Національною  доктриною  розвитку освіти  України
( 347/2002 ) у XXI столітті на період  2001 - 2004  років, Указами
Президента України "Про додаткові заходи щодо реалізації державної
молодіжної   політики"  (  221/2001  ),   "Про  Програму  роботи з
обдарованою молоддю на 2001 - 2005 роки"  ( 78/2001 )  та   іншими
законодачими   і   нормативно-правовими   актами,   що   регулюють
діяльність професійно-технічної освіти, цим Положенням.

     1.5. Загальне керівництво виховним процесом у  ПТНЗ  здійснює
директор.  Організатором  виховної  роботи є заступник директора з
виховної роботи або особа,  на яку покладені обов'язки організації
виховної роботи в ПТНЗ.

     1.6. Виховну роботу в ПТНЗ здійснюють:  директор,  заступники
директора,  викладачі,  вихователі,  майстри виробничого навчання,
старші   майстри  виробничого  навчання,  інструктори,  методисти,
керівники фізичного  виховання,  викладачі  початкової  військової
підготовки,    практичні    психологи,    соціальні    працівники,
бібліотекарі,  керівники секцій,  гуртків,  факультативів,  органи
учнівського  самоврядування.  В цій роботі бере участь Піклувальна
рада,  батьківські  організації,  що  створені   при   навчальному
закладі.

     1.7. Організацію  і  керівництво  виховною  роботою  в  групі
забезпечує  класний  керівник,   майстер   виробничого   навчання,
вихователі, психологи, соціальні працівники.

   2. Мета, завдання, організація та планування виховної роботи

     2.1. Мета  виховної  роботи - це формування громадянина через
його   політичну,   правову,   трудову,   економічну,    культурну
освіченість, через практичну участь у суспільно значущих справах.

     2.2. Основним      завданням      виховної      роботи      в
професійно-технічному навчальному закладі  є  створення  умов  для
формування та розвитку учнівської молоді як фахівця і особистості,
її нахилів,  здібностей, талантів, інтелектуальності, забезпечення
трудової    підготовки    майбутнього    спеціаліста,    виховання
національної і загальнолюдської моралі, духовності і культури.

     2.3. Формування у дітей та молоді сучасного світогляду, ідей,
поглядів,  переконань,   заснованих   на   найцінніших   надбаннях
вітчизняної і світової культури.

     2.4. Встановлення   гуманних   взаємин   між   усіма  членами
педагогічного та учнівського колективів.

     2.5. Набуття   молодим   поколінням   соціального    досвіду,
успадкування  духовних  надбань  українського  народу,  досягнення
високої національної культури міжнаціональних взаємин.

     2.6. Формування   у   молоді   особистісних   рис    громадян
Української держави.

     2.7. Формування  національної  свідомості,  любові  до рідної
землі,  свого народу,  бажання працювати задля  розвитку  держави,
готовності її захищати.

     2.8. Розвиток в учнів та слухачів мовної культури.

     2.9. Розвиток міжетнічної культури спілкування.

     2.10. Формування   родинно-сімейної   культури,  вивчення  та
збереження звичаїв, обрядів, традицій українського народу.
     Діяльність класного  керівника здійснюється на підставі плану
виховної роботи,  розробленого на  навчальний  семестр  згідно  із
річним  планом ПТНЗ,  який обговорюється на засіданні педагогічної
ради та затверджується директором.  План повинен бути  конкретним,
чітким, оперативним.
     Організаційно-методична допомога    класному     керівникові,
вихователю    надається    адміністрацією    професійно-технічного
навчального закладу згідно з їх посадовими обов'язками.

       3. Зміст та форми організації виховної роботи в ПТНЗ

     3.1. Зміст виховної роботи передбачає особистісно орієнтовану
національну   модель   виховання,   яка   спрямована  на  механізм
самореалізації   особистості,   визначає   напрями   гуманістичної
виховної діяльності в ПТНЗ.

     3.2. Форми  організації  виховної  роботи  в навчальній групі
визначає класний керівник, майстер виробничого процесу, вихователь
спільно   з  соціальним  педагогом  та  психологом  з  урахуванням
специфіки ПТНЗ та побажань учнів.

     3.3. До основних завдань змісту виховної роботи входить:
     створення організаційно-педагогічних   умов  для  проходження
учнями адаптаційного періоду та подальшого навчання в ПТНЗ;
     надання допомоги учням разом із профспілковою організацією у
вирішенні побутових проблем;
     використання теорії людиноцентризму, яка включає гуманістичну
традицію підходу до виховання, враховує бажання дитини, її наміри;
     створення позитивного   морально-психологічного   клімату   в
колективі;
     управління процесом соціальної адаптації учнів, слухачів;
     організація соціального   захисту   дітей-сиріт,   інвалідів,
дітей, які залишилися без піклування батьків та учнів, слухачів, з
числа осіб,  які постраждали внаслідок  аварії  на  Чорнобильській
АЕС, з малозабезпечених та багатодітних сімей тощо;
     організація учнівського самоврядування;
     сприяння відродженню  та  створенню  нових традицій,  цікавих
форм  організації  дозвілля  учнів,  слухачів  та  організації  їх
проведення;
     залучення до   виховної   роботи    талановитих    педагогів,
викладачів, вчених, політиків, діячів культури, батьків;
     використання правових  норм   захисту   прав   та   інтересів
особистості;
     організація змістовного  дозвілля  учнів,  проведення   свят,
пізнавально-розважальних програм, діяльності учнівських товариств,
клубів, гуртків;
     сприяння працевлаштуванню учнів.

     3.4. Виховання  учнівської  молоді ПТНЗ здійснювати за такими
принципами:      науковості,       системності,       наступності,
природовідповідності та зв'язку з реальним життям.

       4. Орієнтовні методи та форми виховної роботи в ПТНЗ

     Методи та   форми   виховної   роботи   стимулюють   розвиток
самоорганізації,   самоуправління,   критично-творчого   мислення,
самоактивності,  творчості,  самостійності та усвідомлення власних
світоглядних  орієнтацій,  які   є   основою   життєвого   вибору,
громадянського  самовизначення.  До  оптимальних  форм  і  методів
виховної роботи відносимо ті,  що  грунтуються  на  демократичному
стилі  взаємодії  "вчитель  -  учень".  До  таких методів належать
ситуаційно-рольові     ігри,     метод     відкритої      трибуни,
соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, "мозкові
атаки",  метод  аналізу  соціальних  ситуацій  з  морально-етичним
характером тощо.
     Крім цих методів доцільно  використовувати  також  традиційні
форми роботи:
     збори учнівського колективу (загальні, курсу, групи);
     обговорення політичних  подій  в  державі,  в світі;  випуски
учнівських  газет,  збірок  власних   творів,   презентації   книг
викладачів,  виставки нових періодичних видань:  газет,  журналів,
книг, посібників;
     учнівські лекторії,    уроки-екскурсії,    уроки-зустрічі   з
цікавими людьми,  уроки-концерти,  рольові ігри,  диспути,  творчі
зустрічі з викладачами, випускниками, науковцями;
     читацькі конференції,       науково-практичні       учнівські
конференції;
     лекції з питань організації  навчальної  та  наукової  роботи
учнів та слухачів;
     консультації: юридичні, психологічні, медичні тощо;
     засідання творчих  гуртків,  клубів  за  інтересами,  студій,
віталень;
     вечори відпочинку,     дискотеки,    літературні    зустрічі,
карнавали, українські вечорниці, спортивні ігри, змагання, гуртки,
секції, козацькі забави тощо;
     огляди художньої самодіяльності, фестивалі;
     конкурси на   кращу  учнівську  групу,  на  кращого  класного
керівника, на кращого майстра своєї професії;
     культпоходи до музеїв, екскурсії в інші міста і села України,
туристичні походи та інші форми роботи.

               5. Облік і контроль виховної роботи

     5.1. Загальний контроль за проведенням  виховних  заходів  та
рівня вихованості учнів здійснює директор ПТНЗ.

     5.2. Загальний   облік  планових  виховних  заходів  здійснює
заступник директора,  на якого покладені обов'язки  з  керівництва
виховною роботою.

     5.3. Облік  виховної роботи навчальної групи здійснює класний
керівник, майстер виробничого навчання, вихователі.

     5.4. Облік роботи гуртків, секцій, об'єднань, рад учнівського
самоврядування,  колективів  художньої  самодіяльності  здійснюють
керівники у відповідних журналах.

     5.5. Питання    щодо    ефективності     виховних     заходів
заслуховується та обговорюється на педагогічній раді ПТНЗ.

     5.6. Контроль  за  веденням ділової документації покладається
на заступника директора ПТНЗ з виховної роботи.

                     6. Кадрове забезпечення

     6.1. Організатором  виховної  роботи  у  ПТНЗ   є   заступник
директора   з   виховної  роботи,  який  працює  під  керівництвом
директора училища.

     6.2. Заступник директора з виховної  роботи  призначається  з
числа   досвідчених  інженерно-педагогічних  працівників  з  вищою
освітою та високим рівнем професійної компетентності.

     6.3. Призначення  та  звільнення   заступника   директора   з
виховної роботи проводиться згідно з наказом директора навчального
закладу.

     6.4. Права  та  обов'язки  заступника  директора  з  виховної
роботи  визначаються  Законами  України  "Про освіту" ( 1060-12 ),
"Про професійно-технічну освіту" ( 103/98-ВР  ),  даним  Примірним
положенням,  Статутом училища, посадовою інструкцією, затвердженою
директором навчального закладу.

     6.5. Класні керівники призначаються директором ПТНЗ  з  числа
досвідчених  викладачів  або  майстрів  виробничого навчання,  які
мають педагогічну освіту.

     6.6. Класні  керівники,  вихователі  гуртожитків,   керівники
гуртків,   спортивних   секцій,  клубів,  бібліотекарі,  практичні
психологи, соціальні працівники у своїй роботі повинні керуватися:
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законами України "Про освіту"
( 1060-12 ),  "Про  професійно-технічну  освіту"  (  103/98-ВР  ),
Національною доктриною розвитку освіти України ( 347/2002 )  в XXI
ст. на період 2001 - 2004 років, Загальною декларацією прав людини
( 995_015 ), Конвенцією про права дитини  ( 995_021 ),  Концепцією
виховання   дітей   та   молоді   в  національній  системі освіти,
Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення виховної
роботи ПТНЗ, викладеними у листі Міносвіти  і  науки  України  від
09.07.2001 р.  N 1/9-252  ( v-252290-01 ),  та іншими нормативними
документами про освіту та виховання.